Вівторок, 23 липня 2019

mizhhirya chust perechin svaljava tjachiv volovets irshawa berezniy vinogradiv rachiv berehovo muka4evo uzh horod

До уваги читачів Міжгір'я онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

65045842 2030332310607950 1726934786976514048 n

Неймовірна історія мужньої дівчини з Міжгірщини, яка зуміла встати з інвалідної коляски

У моїй пам’яті досі вкарбований меседж трирічної давнини від моєї землячки з Верхнього Бистрого - Мирослави Ковбашин: «Мене звати Мирослава, мені 19 років і я – людина з обмеженими можливостями. Поки що. Я не можу ходити вже 7 довгих років, надворі майже не буваю. Все почалося зі злощасного видалення мозоля на п’яті – у результаті була занесена інфекція» . Тоді наймужніша на моєму життєвому шляху дівчина потребувала 168 602 гривні на операцію. Гроші, зрештою, зібрали, але найбільша заслуга у тому, що Мирослава повертається до повноцінного життя, належить самій героїні моєї публікації. Наразі пані Ковбашин не лише стає учасником пішохідного, а й дорожнього руху. Сьогодні у дівчини чергове заняття із керування автівкою. Неймовірна історія уродженки Міжгірщини до Вашої уваги.

-          Мені пригадується Ваш меседж, опублікований 3 роки тому, у різних соцмережах, де Ви зазначили: «…я людина з обмеженими можливостями. Поки що…». Ви, наче, гледіли у воду…

-          Я виключно випадково побачила в рекомендованих друзях Василя Михайловича Щура і вирішила написати йому. Це було прохання про допомогу, бо іншого виходу не бачила. Я мала всього кілька місяців, аби зібрати кошти на лікування. В іншому випадку – найгірші наслідки: ампутація ноги або смерть. Я відчула, що Василь Михайлович саме та людина, яка зможе допомогти хоча б частково знайти гроші на моє лікування. Як Ви, можливо, вже зрозуміли – я вмію відчувати хороших людей здалеку. Я була впевнена на 100%, що він не залишить мене наодинці з власною біллю та проблемами…

-          Так, я зрозуміла, світ не без добрих людей, які у підсумку не полишили Вас наодинці з проблемою. Як, згодом, склалась Ваша подальша доля? Адже, у першу чергу, саме Ваші: боротьба, оптимізм і віра в себе дозволила поступово повернутись до повноцінного життя…

-          Тільки підтримка рідних, небайдужих людей, допомогла мені розпочати нове життя. Я пройшла кілька курсів реабілітації, на яких вчилась ходити заново. Тут теж не обійшлось без допомоги Василя Михайловича. Жодне моє прохання у соцмережах про допомогу не залишалось поза його увагою. Я вірю у те, що і це не кінець. Тож продовжую надалі боротись зі своїм недугом, аби життя ставало повноціннішим. Саме допомога небайдужих та рідних мені людей у цьому дуже допомагає.

-         65568812 492137291556363 4897781645509132288 n Знаю, що сьогодні у вас чергове заняття із керування автівкою, себто є усі шанси, що незабаром ви станете ще й повноцінним учасником не лише пішохідного, а й дорожнього руху.

-          Так, я на це дуже сподіваюсь, адже рішення щодо навчання з керування автомобілем я прийняла спонтанно. Спочатку думала, що нічого не вийде, позаяк страх брав гору над бажанням, але ні… Уже на третьому занятті я все робила без інструктора. І це не межа, тому не зупинятимусь допоки все не буде ідеально!!! Я ж самостійно почала ходити, тому є усі шанси, що я буду ідеальним водієм, правда на автівці із ручним керуванням. Оскільки відчуття у ногах, на жаль, так і не відновилось після затяжного лікування та численних операцій. Але, повірте, це аж ніяк не заважає робити власне життя кращим.

-          Які ще хобі у наймужнішої, на моєму життєвому шляху, дівчини..?

-          Чесно, я дуже люблю дітей і в найближчому майбутньому прагну знайти роботу, пов’язану саме з ними. Але не зі звичайними дітьми, а з такими, як я. Наразі я у Львові на курсах касира в банку, проте розумію, що це не моє. Тому впевнено, хоч і потрохи, ітиму до мрій: повноцінного життя та найкращої роботи для мене.

-          Тобто Ваша мрія виховувати дітлахів на вчительській стезі?

-          Можливо - вчитель, можливо - вихователь, але в закладах, де  є особливі діти. Цією мрією я живу.

-          Які ваші життєві кредо та принципи?

-          Нічого у нашому житті нема неможливого. Потрібно завжди вірити у себе, навіть, якщо половина тих людей, яких ти знала все життя, не вірять у тебе…

65500893 2225655720836685 936106616292376576 n P.S. Готуючи цю публікацію, я не зробила жодних змістових правок, чого не скажу про орфографічні. Ні, не подумайте, Мирослава дуже грамотна, то ж іще раз дозволю собі процитувати дівчину, аби відкрити повноту її духовного світу: «Вибачте що пишу без розділових знаків але все що іде від душі немає розділових знаків»

Мирослава Ковбашин, хоч частково і обмежена у фізичних можливостях, є найщасливішою дівчиною у світі. Раджу кожному з Вас узяти приклад з неї, дякуючи Богу за кожен прожитий день і виключно рухатись вперед, попри будь які негаразди на Вашому життєвому шляху.

Ірина ГЕЛЬБИЧ,

журналіст

Додати коментар

Захисний код
Оновити

ОСТАННІ НОВИНИ

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ВІДЕО НОВИНИ

Останні коментарі

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах